Шановний пане Голово,

шановні пані та панове сенатори,

дорогі друзі,

маю особливу честь перебувати сьогодні у Сенаті Французької Республіки і звернутися до вас із словом з охопленої полум’ям війни України.

З високої трибуни Сенату нині говоритимуть мільйони українців, які переживають найбезглуздішу і найжорстокішу агресію із часів Другої світової війни.

Я дуже хочу, щоби ви почули їхні втомлені, згорьовані, але незламні та непоборні голоси.

У цих голосах, пане Голово, ви почуєте ті, що лунали Вам у Бучі і Бородянці, які гідно прийняли бій, зупинивши ворога за 20 кілометрів від Києва.

Хочу, щоби ви почули голоси нескореного Маріуполя й «Азовсталі», такої близької французам Одеси, голоси Бахмута й Соледара, де наші воїни стоять на смерть, захищаючи свою рідну землю.

Серед цих голосів будуть і ті, що просили про допомогу у зруйнованому російською ракетою будинку у Дніпрі, де 14 січня загинули 46 українців, а майже сотню було поранено.

Ще раз дякую Вам, дорогий Жераре, і очолюваній Вами делегації, яка у липні минулого року прибула в Україну, а повернулася додому вже іншою, як Ви тоді сказали.

Це був сміливий вчинок справжніх друзів.

Ваш натхненний виступ у Верховній Раді почула вся Україна: його ще довго і захоплено обговорювали депутати Парламенту, бійці на фронті й ті, хто допомагають армії в тилу.

У ньому всі ми відчули могутній і нескорений дух Франції, дух вільних парижан, які понад 230 років тому пішли на штурм Бастилії!

Так, сьогодні ми, українці, беремо свою Бастилію!

Сьогодні гартується велика Українська нація, яка у виснажливій боротьбі виборює власну свободу, власний шлях розвитку, власне майбутнє!

Мені приємно усвідомлювати, що поруч з нами у цьому, передусім, світоглядному протистоянні, великий Французький народ, і я хочу вам, його високим представникам, подякувати за це.

Шановні пані та панове сенатори,

Чи задумувалися ви над тим, чому нас вбивають?

Нас вбивають лише за те, що ми, як і ви, любимо власну землю, шануємо, як і ви, свою тисячолітню історію, плекаємо, як і ви, свою власну мову.

Чи задумувалися ви над тим, як нас вбивають?

Нас цинічно вбивають всією наявною зброєю: балістичними і крилатими ракетами, дронами-камікадзе.

Нас вбивають холодом і темрявою, руйнуючи критичну енергетичну інфраструктуру.

Чи задумувалися ви над тим, хто нас вбиває?

Нас вбиває той, хто, прикриваючись спеціальною воєнною операцією, розпочав повномасштабне вторгнення, той, хто марить відновленням російської імперії, той, кому плювати на міжнародне право та норми мирного співжиття.

Нас, за його наказом, вбивають ті, хто ще вчора клялися, що вони брати.

Спеціальна воєнна операція в Україні, як агресор назвав свої дії, є лише цинічним прикриттям інвазії на Захід, яку можна зупинити, лише перемігши його!

Скласти зброю — не наш шлях!

Наш шлях — дати відсіч агресору й захистити свою рідну землю!

Україна стала щитом, що захищає Європу і весь цивілізований світ.

Жорстокий і підступний ворог несе смерть і руйнування, продукує фейки, покладаючи вину за свої злочини на колективний Захід.

Не піддаваймося московській дезінформації, яка має глибоке історичне коріння!

Неіснуючі села графа потьомкіна, який майстерно вводив у оману імператрицю катерину, через століття знайшли свій прояв у трагедії української Бучі.

Її, за твердженням російської пропаганди, не було, як, нібито й не було на вулицях понівечених тіл мирних мешканців.

Мені пригадався ще один дуже красномовний випадок із тридцятих років минулого століття, коли сталін вбивав українців голодом.

Архівні документи розповідають про приїзд в Україну відомого в минулому французького політика Едуара Ерріо, який не побачив там голоду, тому що його маршрут спеціально підлаштували винятково по зразкових селах і колгоспах.

Отже, перемогти ми можемо лише разом, бо знавіснілий загарбник не зупиниться на Україні, а посуне далі ширити «рускій мір».

І вже не важливо, як це буде: збройно чи ідеологічно, звір видає себе за ягня, але рветься убивати та загарбувати нові території.

Закликаю вас, шановні колеги, визнати росію терористичною державою, як це зробили Європейський Парламент, Парламентські Асамблеї Ради Європи і НАТО, парламенти й уряди інших країн.

Ми вітаємо Вашу солідарність у питанні створення спеціального трибуналу, щоби притягнути до відповідальності всіх, хто скоїв і коїть воєнні злочини.

Лише незворотність покарання унеможливить повторення таких злочинів у майбутньому.

Поки росія не зупинить агресію і не забереться з української території — їй не місце ані поруч із державами Великої сімки, ані в товаристві Великої Двадцятки, ані на Олімпійських іграх 2024 року у Парижі.

Важливо, що, добре усвідомлюючи масштаби і наслідки агресії, Франція підтримала резолюцію Генеральної Асамблеї ООН щодо механізму компенсації збитків, завданих Україні.

Я вкотре хочу щиро подякувати вам за лідерство у справі надання Україні зброї, яка допомагає нам захищатися та допоможе перемогти.

За вашим прикладом почали діяти багато країн світу і вже незабаром ми отримаємо такі необхідні нам танки.

Ми щиро сподіваємося, що Франція першою надасть Україні свої сучасні літаки.

Ваші артилерійські установки «Цезар», зенітно-ракетні комплекси «Кроталь», реактивні сиcтеми залпового вогню LRU і легкі танки АМХ-10RC добре зарекомендували себе серед воїнів Збройних Сил України й ефективно стримують ворога.

Водночас наша пріоритетна потреба залишається незмінною: це літаки, важка бронетанкова техніка та засоби протиповітряної й протиракетної оборони. Ми маємо досягти переваги на суші та закрити небо над Україною.

Як добрий і мирний народ, навіть будучи жертвою воєнної агресії, ми, все ж, думаємо про мир.

Про стійкий мир.

Адже нам не потрібно чужого — ми захищаємо своє.

Саме тому Президент України Володимир Зеленський запропонував світові формулу миру, яка складається з десяти пунктів і має на меті припинення війни.

Допоможіть нам її реалізувати, створивши нову та міцну архітектуру європейської та світової безпеки: але не ціною поступок, компромісів, за які нашим дітям і внукам буде боляче й соромно.

Нам потрібні надійні гарантії безпеки, одними з яких є, безсумнівно, членство у Європейському Союзі та НАТО.

З авторитетної трибуни французького Сенату хочу закликати Європу, євроатлантичну спільноту якомога швидше та без вагань прийняти нас у своє коло.

Прийняти, як родина приймає воїна, який повернувся додому після виснажливої війни, воїна, який переміг і захистив свою сім'ю, свою землю, наше спільне європейське майбутнє!

Ми глибоко вдячні Франції за роль у наданні Україні статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу.

Нагадаю, що у березні минулого року, коли відбувся саміт лідерів у Версалі, саме позиція Франції стала переломною.

Це сталося вже буквально через два тижні після подання Україною заявки на членство.

Тоді лідери ЄС ухвалили рішення, що Україна стане членом ЄС, попри подальший розвиток подій.

Як сказав великий Оноре де Бальзак, який, як ви знаєте, знайшов своє кохання в Україні, «щоби дійти до мети, треба, насамперед, іти».

І ми йдемо.

Як Голова Українського Парламенту, хочу наголосити, що Україна впевнено крокує до своєї мети, ефективно працюючи над прийняттям необхідних законів та впровадженням важливих реформ.

Ми добре усвідомлюємо, що вступ до ЄС — це непростий процес.

Президент України, Парламент та Уряд послідовно демонструють нульову толерантність до корупції та борються за викорінення цього явища. Лише впродовж останніх декількох днів відбулися знакові звільнення і затримання недобросовісних чиновників високого рівня.

Така масована атака на корупцію сталася вперше за 31 рік Незалежності України!

Ми націлені на те, щоб якнайшвидше завершити виконання всіх семи кроків, визначених Європейською Комісією, і розпочати переговорний процес про вступ.

Упевнений, що вже незабаром унаслідок нашої спільної праці стане очевидним, що Україна може і має набути повноправного членства в Євросоюзі динамічно і ефективно!

Ми також розраховуємо на підтримку дружньої Франції у питанні прискореного вступу України до НАТО в контексті Вільнюського саміту Альянсу, який відбудеться 11-12 липня 2023 року.

Україна більше не може залишатися поза євроатлантичним контекстом, бо це загрожує їй самим існуванням, а Європі — війною!

Дорогі друзі,

немає тих слів, щоби передати вам вдячність за те, що ви прихистили у Франції понад сто тисяч українських громадян. Це майбутні громадяни Європейського Союзу.

Дякую Вам за те, що турбуєтеся про наших діточок, які пішли у ваші школи, про українських матерів, які доглядають за ними, як про свій народ!

Історія давала нашим народам і культурам не один шанс для єднання.

Такий шанс дає вона нам і сьогодні.

Я вже згадував у Вашому авторитетному колі одне історичне явище, яке називається Голодомор.

Унаслідок геноцидних дій сталінського режиму через організований штучно та навмисне голод загинули мільйони українців.

Саме зараз сигнал із боку Франції про визнання Голодомору був би дуже важливим, оскільки події 1932-33 років підтверджують налаштованість тодішньої сталінської, а тепер і путінської росії, протягом сучасної історії знищити українську ідентичність.

Хотів би закликати всіх присутніх підтримати проект резолюції щодо визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом Українського народу, який був представлений пані сенаторкою Жоель Гарріо-Майлям, яка також є Головою Парламентської Асамблеї НАТО та очільницею Групи дружби Франція-Україна Сенату пані Надією Сологуб.

Пане Голово, звертаючись минулого літа до українців із трибуни Ради, Ви влучно сказали, що «європейська душа та ідеали втілюються зараз Українським народом».

У нашому національному Гімні є такі рядки: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу і покажем, що ми браття козацького роду»!

Так, нашими ідеалами є свобода та життя у великій і вільній європейській родина!

Ми обов’язково досягнемо нашої мети!

Ми обов’язково переможемо, бо за нами правда!

Ми обов’язково спільно відбудуємо Україну!

Ми не маємо права згаяти наш історичний шанс!

Дякую за увагу!

Слава Україні!

Вів ля Франс!