Шановні пані та панове!

Шановні колеги!

Шановні присутні, гості!

Шановні журналісти!

Добре, що сьогодні є формат такої важливої конференції. Саме сьогодні, у Міжнародний день пам'яті жертв злочину геноциду та превенції цього злочину й напередодні Міжнародного дня захисту прав людини.

9 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. А наступного дня, вже 10 грудня 1948 року, Генасамблея ООН ухвалила Загальну декларацію прав людини.

За 74 роки норми цих і багатьох інших подібних документів об’єднали світову спільноту. Понад 150 країн світу стали сторонами Конвенції щодо геноциду. Більш як 190 держав підтримали Загальну декларацію прав людини.

Але чи справді світ об'єднаний навколо ідей, які були покладені в основу цих документів? Як факту такого об'єднання навколо ідей, навколо цінностей насправді не було. Ми це відчули після початку російської війни проти людей, людяності, проти нашої держави. Проти всього живого.

Ми відчули, що багато речей, які мали б працювати й захищати від такої геноцидної політики, існували швидше як, вибачте, формальність. Як спадщина старих часів, із якої просто змахували пил, коли наставав час для щорічних урочистостей.

Але зараз ми з вами це змінюємо. Разом з усіма, хто нам – Україні й українцям – сьогодні допомагає. І ми це змінюємо не лише для себе. Це дуже важливий момент. Знов-таки – для людей, для людяності, для життя.

Щоразу, коли ми об’єднуємо світ для захисту України, для захисту українців, щоразу, коли ми досягаємо рішень на виконання фундаментальних міжнародних норм, щоразу, коли нам вдається наповнити реальною силою та енергією міжнародні інституції та правила, ми досягаємо результатів для українців і великих результатів – для всього світу. Для всіх, кому може загрожувати та чи інша форма агресії, той чи інший прояв геноцидної політики, той чи інший удар терору.

Захищаючись від Росії зараз, ми перетворюємо слова багатьох конвенцій і декларацій на конкретні дії заради людей і знов-таки – заради людяності.

Рятуючи українців від Росії, ми даємо надію багатьом іншим людям, багатьом іншим спільнотам, іншим народам, які відчувають, що проти них могла б розпочатися така ж агресія.

Працюючи для того, щоб притягнути Російську Федерацію до справедливої відповідальності за агресію, за воєнні злочини, за акти її геноцидної політики, ми створюємо механізми виконання норм міжнародного права, які реально служитимуть для превенції міжнародних злочинів і встановлення справедливості ще протягом десятиліть після закінчення цієї війни, після нашої з вами перемоги – перемоги України та світу.

Пані та панове!

Ось чому нам потрібна якнайширша співпраця. І в нашому суспільстві, і на міжнародному рівні.

Злочини російської держави на території України й саме проти українців – безпрецедентні з часів Другої світової війни. Українські міста, наші містечка, наші села, які російська артилерія розбиває просто на каміння... Не одне, не два, а десятки таких зруйнованих міст і сіл.

Авіаційний і ракетний терор, удари Російської Федерації, які так нагадують нацистські бомбардування Британії, Лондона. З усіх ракет, які були випущені російською армією з 24 лютого, 62% були спрямовані саме проти цивільних об'єктів, проти людей, проти людяності.

А ще – фільтраційні табори. Виявлені реальні, сучасні катівні та масові поховання людей. Примусова депортація українців у Росію – понад 2 мільйони людей вивезені. Незаконне усиновлення в російських родинах наших українських діточок, які були фактично викрадені з України. Злочинна мобілізація громадян України на окупованих територіях в окупаційну армію. Мінний терор проти українців. Постійні обстріли, жертви в прикордонній зоні з Російською Федерацією та у прифронтових районах...

Це все – такий страшний обсяг скоєних злочинів і зруйнованих доль, життів людей. Все це – трагедія такого масштабу.

Для відновлення справедливості нашій державі потрібна максимально можлива співпраця усіх – співпраця з правозахисною спільнотою, з усіма міжнародними партнерами. Має бути єдиний правовий фронт, який здолає російську геноцидну політику.

І тому я, звертаючись і до вас, і щоденно, закликаю всіх державних посадовців та всіх представників громадянського суспільства, які дбають про людей, дбають про людяність; представників різних організацій, представників міжнародних правозахисних організацій, агенцій працювати зараз скоординовано, разом на всіх рівнях, разом заради відновлення порушених війною прав людей, прав українців і для притягнення агресора до відповідальності – обов’язкової та справедливої. Маємо знайти таку формулу співпраці, щоб був максимальний результат для нашої держави й для міжнародного правопорядку.

І я радий, що серед нас зараз присутній Кріс Фільд, – дуже приємно, доброго дня – президент Міжнародного інституту омбудсменів, представник системи, потенціал якої може дати значно більше заради захисту прав людини для України.

Я поясню, що я маю на увазі. Наприклад, український омбудсмен, пан Дмитро Лубінець, дуже активно зараз долучився до роботи нашої спільної команди – до Буданова, Єрмака, Малюка – щодо звільнення наших військовополонених, звільнення наших цивільних, яких утримують у полоні в Росії або на тимчасово окупованих територіях. Нам вдалося повернути вже 1331 українського воїна. І я дуже пишаюся цим результатом нашої держави. Захист людей – хоч би де вони були – ми повинні повертати всіх. Це наш обов’язок

І в час, коли ми, мʼяко кажучи, не бачимо рішучості та конкретних дій у відповідних процесах від таких організацій, як Міжнародний комітет Червоного Хреста, ми маємо шукати й знаходити нових людей у нових реаліях, нові формати взаємодії, нові лінії співпраці. Можливо, саме ця система – система омбудсменів і міжнародний компонент співпраці в цій системі – зможе наблизити нас із вами до бажаного результату – повернення додому всіх українців: дорослих, дітей, військовополонених, політв’язнів – усіх, кого силою утримують на території РФ та на тимчасово окупованих територіях нашої держави. Варто принаймні спробувати. Я так вважаю. Щоденно треба намагатися робити, бо все це – кроки вперед, до перемоги.

Зовсім нещодавно багато хто не вірив, що в Україні можлива ратифікація одного з основоположних документів для захисту прав людини й рівності всіх спільнот – Стамбульської конвенції. Тепер це є в Україні – конвенція ратифікована.

Зовсім нещодавно багато хто говорив, що Україна нібито не зможе здобути статус кандидата на вступ до Європейського Союзу. Тепер і це є. Ми стали ближче до європейських інституцій. Я також цим пишаюсь. Пишаюся всіма людьми, хто працював заради таких результатів.

Зовсім нещодавно у Європі домінували розмови про те, що нібито Євросоюз не зможе реально об’єднатися для захисту наших спільних інтересів, спільних цінностей, наших людей... Ще зовсім нещодавно у світі поширювався скепсис щодо структур ООН. Сьогодні ж ми бачимо, що Євросоюз уміє бути по-справжньому міцним, об’єднаним. А сила ООН може бути спрямована для реального подолання проблем – ми говоримо про глобальні проблеми – таких, як продовольча криза. Ось що буває, коли до справи ми беремось разом, коли до справи береться наша держава Україна.

Ми маємо завжди зберігати віру в себе, віру в партнерів. Маємо бути абсолютно рішучими, принциповими, маємо бути відкритими до співпраці з усіма, хто також цінує рішучість і принциповість. Так ми отримаємо для України, для Європи, для людства всі результати, яких ми так потребуємо.

Має бути створений спеціальний трибунал щодо злочину агресії РФ проти держави Україна. І я закликаю всіх вас зробити все, щоб максимальна більшість у Генеральній Асамблеї ООН підтримала відповідний проект резолюції заради встановлення цієї бажаної й потрібної справедливості.

Має також запрацювати компенсаційний механізм, який забезпечить відшкодування всіх збитків за рахунок активів агресора, коштом Російської Федерації для всіх,

хто постраждав від цієї війни Росії проти України. Відповідна резолюція підтримана Генасамблеєю ООН, і я прошу всіх сприяти в її максимальній реалізації.

Мають бути притягнуті до відповідальності всі російські вбивці, усі, хто організовував і реалізовував цю геноцидну політику та цей терор. Прошу вас співпрацювати заради цього з Офісом Генерального прокурора, українськими органами правопорядку, з нашими партнерами, які розслідують злочини РФ проти України, і з Міжнародним кримінальним судом.

Я впевнений, що разом ми абсолютно все це реалізуємо – ми забезпечимо справедливість для України, для кожного й кожної.

Я дякую всім, хто працює заради українців, заради життя!

Слава всім нашим героїчним, міцним воїнам!

Вічна памʼять кожному й кожній, чиї життя забрав російський терор!

Слава Україні!

Дякую.