Шановний пане Голово Національної ради!

Шановний пане Прем'єр-міністре!

Шановні парламентарі!

Шановні журналісти!

Дорогий словацький народе!

Pozdravujem Vás s Kyjiva!

Це честь для мене – звертатися до вас сьогодні. І я хочу почати зі слів вдячності за всю ту допомогу, яку Словаччина надала Україні. Ми дуже цінуємо вашу оборонну підтримку. І вашу рішучість у цій підтримці, яка доводить, що ви усвідомлюєте: свобода без сили – це просто марення і не більше.

Було б добре, якби деякі інші держави Європи та світу навчилися цього у вас.

Ми цінуємо вашу солідарність з Україною на рівні Європейського Союзу. Так було і до 24 лютого, коли Росія почала повномасштабну війну. Так є й зараз.

Ще минулого року ми підписали з вашою Президенткою пані Зузаною Чапутовою Декларацію про визнання європейської перспективи України. Значення того кроку стало зараз тільки сильнішим.

Війна Росії проти нашої держави є не лише спробою захопити нашу землю, підкорити наших людей і стерти українську самобутність.

Росія пішла війною фактично проти всієї обʼєднаної Європи, лише почавши з України. Ця війна насправді ведеться Росією проти кожної з держав, які хочуть жити вільно й самостійно обирати своє майбутнє. Обирати, в яких союзах бути, з ким дружити і як торгувати.

Ця війна – проти самого проекту загального обʼєднання на основі спільних цінностей на нашому континенті.

Що це за цінності? Повага до життя, до прав людини, до непорушності кордонів і до свободи.

Прем'єр-міністр Словаччини пан Едуард Хегер був одним із перших наших іноземних друзів, який відвідав передмістя Києва й побачив на власні очі, що там наробили російські окупанти.

Минулого тижня Бучу та Бородянку відвідали й ваші колеги – представники парламенту Словаччини. Вони також на власні очі побачили, яке зло несе Росія.

В одній тільки Київській області зафіксовані тисячі злочинів російських окупантів проти мирних людей.

Зафіксовані вбивства, катування, викрадення, мародерство й грабежі. Зафіксовано, що окупанти намагалися знищити все, що не тільки має зв'язок з українською національною ідеєю, а й просто з культурою.

Чого варті лише обстріляні та розтрощені школи на тій території, куди зайшли окупанти. Вони громили навіть школи! Про що це свідчить? Про те, що ми в епіцентрі протистояння двох ідей. Європейської демократичної ідеї, що свобода й життя кожної людини мають значення. Та жорстокої тиранічної ідеї про те, що має значення нібито лише та людина, яка може підкоряти інших людей.

Ось що ми повинні зупинити разом. Всі у Європі. Бо якщо не зупинимо – російські війська повторять злочини, які скоїли в Бучі та Бородянці, на землі кожної держави, до якої зможуть дотягнутися, зокрема на території вашої держави.

Тож перший і головний інструмент, щоб перемогти в цьому протистоянні, – це зброя. І я можу сказати від імені всього нашого народу, що українці завжди пам'ятатимуть, як Словаччина надала нашій державі у вирішальний час те, що справді допомогло нам. І є потенціал, щоб продовжити цю співпрацю. Зокрема в питанні про авіацію – про літаки, про гвинтокрили.

Знаєте, наш прапор, який зараз дуже часто бачать усі європейці у своїх містах, – я їм вдячний – він відображає нашу родючу землю – поля жовтої пшениці. А також наше прекрасне синє небо. І нашу землю є кому захищати. А ось у небі ми потребуємо більшої підтримки. Зокрема й вашої.

Другий інструмент – це санкції проти Росії. Разом із застосуванням нашою армією ефективної зброї санкції створюють для європейської ідеї справді надійний захист.

Бо якщо джерело агресії послаблюється, для всіх у Європі життя стає більш захищеним.

Зараз Європейський Союз погоджує вже шостий санкційний пакет проти Росії. І це потрібний пакет. Включно з тими енергетичними обмеженнями, які для нього передбачаються. Я розумію, що для вас і ще деяких держав у цьому є складність. Що для Словаччини питання про російську нафту та можливість її заміщення не є питанням про моментальні дії. Ми все розуміємо.

Але я хочу вам як нашим друзям навести один український приклад. Щоб ви краще нас зрозуміли.

Дуже довго російські політики боролися за постачання в Україну російського газу.

Вони пропонували різні нібито вигідні варіанти – абсолютно неринкові, дешеві й зручні передусім для Москви. Пропонували, щоб отримати у нас політичне рішення про більший обсяг постачання та про легшу схему розрахунку за російський газ.

Ще не так давно саме Україна була одним із найбільших напрямків збуту для Газпрому. До чого це призвело?

Україна залежала не просто від російського газу, а й від російських політичних рішень. І будь-які спроби перейти хоча б на ринкові умови в постачанні завершувалися газовими війнами, а зрештою – й кабальною газовою угодою, яка становила пряму загрозу для нашого суверенітету.

Також дуже довго українські політики гралися і з питанням про розміщення Чорноморського флоту Росії на території України – у нашому Криму.

Зокрема, вони говорили про умови так званої оренди для флоту, підвʼязуючи під це ще й газове питання. Ніби може бути якась вигода державі від удаваної знижки на російський газ, коли російський флот залишається на українській території.

Коли цей флот – просто прикриття для захоплення території. Ширма для паспортизації Росією наших людей – наших людей у Криму. Для пропаганди й повзучої анексії. Яку залишалося тільки довершити вторгненням, що й сталося у 2014 році.

Ось що було в нашій історії. І ось чого я раджу уникати всім нашим друзям, які можуть хоча б на відсоток опинитися в такій самій політичній залежності від Росії.

Ми першими побачили, як Росія порушує угоди, коли вони просто перестають їй подобатися. Побачили, як Росія перетворює комерційні зв'язки на ланцюг, щоб тримати державу поруч із собою.

Російський Чорноморський флот був використаний при захопленні Криму. А зараз блокує море для нас і б'є ракетами по наших мирних містах.

Ну а газ Росія намагається використовувати зараз, щоб тримати в покорі увесь Європейський континент.

Пані та панове!

Поважний словацький народе!

Україна пройшла шляхом помилок, на яких можуть навчитися наші друзі. Російські енергоресурси не є просто товаром. Від них варто відмовитися, передусім від нафти. Бо це насправді питання про свободу. Так, захист свободи має ціну.

І третій аспект, про який я хотів би сьогодні сказати. Це майбутнє Європейського Союзу. Намагання Росії шантажувати, розколювати й послаблювати європейців однозначно свідчать про те, що всі ми на континенті маємо відповідати на це ще більшим об'єднанням. Іще більшою інтеграцією. Ще більшим спільним захистом наших цінностей. Це важливий елемент саме тієї сили, яка робить свободу не просто маренням.

Але ще більше об'єднання у Європі можливе тільки в одному випадку – якщо Україна прямо зараз, в умовах війни, отримає реальну змогу прискорено рухатися у Європейський Союз.

Питання про надання Україні статусу кандидата у члени Євросоюзу вже у червні цього року – це питання захисту всього європейського проекту.

Так само як і питання про економічну підтримку для України. Неможливо воювати без економіки. А Росія робить усе, щоб зруйнувати нашу економіку. Як приклад – більшість російських ракет, які вдарили по українській землі, вдарили саме по економічній інфраструктурі.

Тож пріоритетом є налагодження альтернативних маршрутів для нашого експорту. Зокрема й через територію Словаччини. І більша фінансова підтримка для України з боку Європейського Союзу.

І я прошу вас бути нашим голосом у Євросоюзі, коли потрібно захищати відповідні позиції від деструктивних сумнівів тих, хто свободу цінує менше, ніж ви.

Після понад двох місяців повномасштабної війни українці разом з усіма нашими друзями на європейському континенті, які проявили солідарність у захисті свободи, довели, що Москві більше ніколи не вдасться повторити 1968 рік і всі інші спроби поширити тиранію.

До речі, саме так я трактую рішення про нагородження мене вашою державною премією імені Александра Дубчека. Вдячний за неї.

Але щоб справді повністю відповісти на знущання зі свободи тоді, у 68-му, і на намагання познущатися зі свободи зараз, ми маємо ще боротися.

Ми маємо посилювати нашу єдність і тиск на Росію, доки не побачимо, що перемога досягнута.

Знаю, що в червні у Братиславі відбудеться донорська конференція для мобілізації допомоги Україні.

Вдячний усім, хто бере участь в її організації, зокрема аналітичному центру GLOBSEC. І вірю, що зможемо обговорити на цьому братиславському майданчику вже конкретні проекти з відновлення нормального життя у різних регіонах України.

Бо що активніше ми співпрацюємо, то сильніше тиснемо на Росію. І що більше посилюємо загальноєвропейську єдність, то чіткіші контури нашої перемоги.

Нашої перемоги.

Дякую, Словаччино!

Слава Україні!