Дорогі колеги, дорогий Шарлю!

Радий вітати вас сьогодні так само, як і завжди, але все ж у дещо іншому форматі. Зараз я відвідую міста, які Росія намагається зруйнувати. Міста Донбасу, наш Харків – один із центрів сходу Європи, наш Херсон – уже звільнений від російської окупації, але який страждає від постійних російських терористичних ударів.

Я зараз у поїзді – на шляху, використовую кожну можливість, щоб підтримати дух наших людей, наблизити час, коли зможемо гнати далі з України російський терористичний контингент – цих воєнних злочинців, про яких кожен із вас знає, що вони мріють принести й вашим містам усе те зло, яке вони несуть Україні.

Не дай боже нікому у світі бачити свої міста спорожнілими через загрозу терористичних ударів – як Краматорськ чи десятки інших міст Донбасу; зі зруйнованими будинками – зруйнованими російською артилерією; із фанерою замість скла у вікнах там, де люди все ж намагаються жити. Повністю знищені, розбиті обстрілами села, як у нашій Херсонській області та всюди, куди дістають російські окупанти. Закинуті, бо заміновані поля...

Не дай боже нікому цього побачити у своїй країні.

Дорогі колеги!

Ніхто не знає достеменно, скільки ще триватиме війна та які битви дадуть нам успіх швидше, а які потребуватимуть довших зусиль. Але ясно, що якщо у нашій із вами співпраці не буде зволікань чи стагнації, якщо наші з вами сили будуть рішучо спрямовані на українську перемогу, то й перемога буде вже цього року.

Час має значення. Не лише місяці й тижні, а й дні. Що швидше ми з вами спільно діємо, то більше життів рятуємо. За понад рік повномасштабної війни наша з вами співпраця постійно наростає. Чи було деструктивне затягування між нашими кроками? Було. Але все ж ми йшли до спільної мети – ми з вами діяли, щоб зупинити російський терор.

Наша з вами оборонна співпраця, успішне проходження зими без хаосу й кризи, економічна співпраця, десять санкційних пакетів Євросоюзу проти Росії, допомога міжнародній юстиції у притягненні до відповідальності російських воєнних злочинців... Усе це – докази, що Європа вміє захищати свої цінності й має хоробрість не підкорятися терору.

Я особливо вдячний тим із вас, хто дієво бере участь у запропонованій Естонією та схваленій усіма вами ініціативі щодо постачання та виробництва снарядів для нашої артилерії. Що частіше б'ють українські гармати по окупанту, то менше шансів у Росії реалізувати свою геноцидну політику проти українців та інших європейців.

Вдячний і тим із вас, хто підтримує роботу Міжнародного кримінального суду та наші зусилля зі створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України, а також зусилля із запуску компенсаційного механізму, який конвертує нині заблоковані активи Росії у відновлення порушеного російською війною життя в Україні.

Але, дорогі колеги, чи не відчуваєте ви, що нових успіхів у нас із вами менше, ніж нових затягувань у спільних діях? На жаль, це так. І в Кремлі це бачать. Це віддаляє нас із вами від досягнення миру. Я наведу зараз п'ять таких прикладів затягування.

Перше. Попри те, що кожна година на полі бою має значення, затягування із постачанням далекобійних ракет для України вже значне. І це не дає нам змоги відкинути позиції російських терористів, зокрема, від Херсона, від Запоріжжя та інших наших міст, які постійно обстрілюються російськими далекобійними ракетами.

Лише вчора й лише в нашому Запоріжжі ракети російських терористів влучили по звичайних багатоповерхівках. Десятки сімей залишилися без дому, багато поранених, є загиблі... Звичайні люди! Мої співчуття всім рідним і близьким тих, чиї життя забрав російський терор!

Не можна затягувати передачу нашим воїнам зброї, яка може захистити українців від терору. Постійного російського терору.

Другий приклад. Я вдячний Польщі та вдячний Словаччині за ухвалені рішення щодо МіГів для України. Це вагомо посилить захист нашого неба. Але ми потребуємо сучасніших літаків, і саме про них ми з вами говорили. Хіба є раціональна мотивація у затягуванні щодо сучасніших літаків?

Згадайте, скільки російського залякування було, коли йшлося про передачу «Леопардів» та інших сучасніших танків, ніж ті, що були раніше в наших воїнів. Сучасніші танки вже в Україні. То що зробила Росія у відповідь? Ми всі маємо звикнути, що держава-терорист блефує частіше, ніж може піти на ескалацію. Все зло проти України і всієї Європи, на яке Росія була здатна, вона вже робить.

Третій приклад. Затягування з новими санкційними пакетами Європи стає дедалі неприємнішим. З одного боку, глобальних зусиль поки недостатньо, щоб не дати Росії адаптуватися до санкцій, не дати обходити їх через треті країни. З іншого боку, Євросоюз не дає сигналу світові, що санкції проти Росії будуть наростати.

Просте запитання: як таке затягування будуть сприймати треті країни? Ті, чия влада не поважає міжнародне право. Очевидно, їм може здаватися, що ігнорування санкцій не матиме наслідків.

Саме тому санкції треба розширювати. Жодного навіть натяку на затягування санкційних рішень бути не може. Тим паче не може бути й розмивання санкцій, і особливо під маніпулятивним прикриттям продовольчою безпекою. Сильні санкції – це безпека, ослаблення санкцій – це запрошення до нових криз, зокрема й продовольчої.

Четвертий приклад – формула миру, українська формула миру, яку я представив восени. Це єдиний реалістичний та всеосяжний план відновлення територіальної цілісності України й гарантування безпеки нашому народу та всій Європі.

Ми давно говоримо з вами про організацію саміту формули миру. Я готовий призначити саміт уже на найближчий час у Києві. Але всі ми чудово розуміємо, що в наявних умовах багато лідерів, на жаль, не зможуть приїхати в Україну. Тож я закликаю допомогти нам із цим.

Ми можемо організувати саміт в одній зі світових столиць – в одній із європейських столиць. Хіба це не додасть глобальної сили Європі? Точно додасть.

І п'яте. Хоч би яким був російський терор, хоч би що планував собі агресор, ми продовжуємо розвиток наших інституцій за стандартами європейських інституцій. Українська трансформація в сучасну, повністю підзвітну суспільству та позбавлену корупції, інституційно стійку державу триває.

Результати очевидні. Ми вистояли у війні. Наші інституції діють попри все. Фінансова система, банки, усі державні послуги, соціальна сфера.

І критично важливо, щоб не було затягування у зближенні України та Євросоюзу. Це важливо і для захисту України, і для захисту європейської системи. Це відповідає об'єктивній потребі посилювати Європу постійно, бо лише постійне посилення гарантує незмінну стійкість.

Україна готова до рішення про початок уже цього року переговорів щодо членства у Євросоюзі. Така ж готовність потрібна і з боку всіх вас, шановні, – головного, кожного лідера Європи. Українці потребують того, щоб бачити вашу готовність і мотивуватися нею. Щоб відчувати, що захист нашими воїнами європейських цінностей справді підтримується всією Європою.

Шарлю, дорогі колеги!

Якщо війна й може чогось навчити лідерів, яких вона торкнулася, то це того, що чесність у відносинах між союзниками гарантує перемогу. Я чесно відзначив п'ять ключових небезпек – п'ять причин затягування цієї війни та віддалення миру.

Маємо зробити все, щоб затягування не було. І справді можемо це зробити. Європа вміє бути рішучою. Я знаю, що ви вмієте цінувати час.

Хай кожна зустріч, кожна дискусія, кожен день нашої спільної роботи наближає повернення миру, наближає звільнення нашої землі, усієї Європи від російського зла. Якщо Європа буде зволікати, зло може встигнути перегрупуватись і налаштуватися на роки війни. У ваших силах – не допустити цього.

У наших з вами спільних силах – звільнити Україну від російської агресії вже цього року.

Дякую вам за увагу! Дякую за підтримку, за вашу допомогу!

Слава всім, хто зараз у бою за свободу!

Слава Україні!