Шановний пане Прем’єр-міністре Фіало!

Шановні учасники форуму!

Пані та панове!

Я вдячний за можливість звернутися сьогодні до вас.

Сьогодні вже 189-й день повномасштабної війни українського народу за свободу. І це війна за свободу не тільки для наших людей. У різні часи і в різних частинах світу відбуваються саме такі битви, у яких свобода перемагає або програє. Не для одного народу – для багатьох. Для багатьох країн і на довгий час.

Всі ми пам’ятаємо 1968-й рік. Пам’ятаємо, як люди тоді відчули прагнення до свободи, як боролися за свободу і як у центрі Європи виник історичний шанс на свободу для величезного простору, який у той час був під владою тиранії.

Цей шанс був знищений радянськими танками в Празі. Світ тоді не відчув, якого масштабу ця битва і що саме знищується. Не відчув, яким був би результат перемоги, і не захотів одразу побачити, до чого призведе поразка свободи в цій битві.

Європа й досі змушена долати наслідки того, що тиранія змогла тоді втриматися ще на 20 років. Змогла втриматися завдяки тому, що свободі не допомогли. Не допомогли їй проявити себе на повну силу. Не озброїли її так, як було треба. І не об’єдналися заради неї.

До чого це призвело? До смертей і страждань. До хвилі біженства. До того, що країни сходу й центру Європи ще на десятиліття залишилися без свободи. І не тільки без політичної, культурної чи особистої свободи людей. А й без економічної свободи, без багатьох проявів нормального соціального розвитку. Лише діти й онуки змогли отримати ті можливості й добробут, що мали бути по праву ще в покоління їхніх батьків, які були молодими в час Празької весни.

Але найстрашніше те, що у прихильників тиранії, які жили в той час і які бачили знищення свободи танками, у всіх, кого дратує свобода, у всіх, хто зневажає право народів на самовизначення, саме тоді виникла ілюзія, що свобода програє танкам.

Ілюзія, що нібито треба бути достатньо жорстоким, нібито треба ввести достатню кількість танків, нібито треба залякати демократичний світ – і свобода не витримає, неминуче впаде.

Ви чуєте саме цю ілюзію, коли противники свободи кажуть, що нібито треба рішучіше давити танками той чи інший протест, те чи інше повстання. Коли вони кажуть, що треба просто кинути більше танків, щоб придушити незалежність того чи іншого народу.

Ця ілюзія наробила багато зла після 1968 року. І ця ілюзія – в основі повномасштабного вторгнення Росії в Україну, яке розпочалося 24 лютого.

Але саме тут, на нашій землі, і саме зараз, у наш час, ми маємо історичний шанс розбити цю ілюзію!

В Україні зараз – вирішальна битва за свободу. Я вдячний вам за те, що ми в цій битві не наодинці. Я вдячний за підтримку, яку ми одержали. Вдячний за об’єднання, яке ми зберігаємо.

Я хочу відзначити роль Чехії в захисті свободи – це справді вагомо. Особиста залученість пана Прем’єр-міністра Фіали, багатьох представників вашої держави – вона справді для нас важлива.

Ми вже зробили багато. Тиранія відчула, що вільні народи вміють захищатись і що перемога свободи є абсолютно вірогідною. Це досягнуто на різних напрямках протистояння. Від передової, де наші українські воїни фізично захищають свободу, до політичної сфери, у якій нам вдалося досягти історичного результату заради Європи. Україна навіть у такий страшний час зробила все необхідне, щоб здобути статус кандидата в члени Європейського Союзу. Я вдячний народу Чехії, вашому уряду, парламенту за підтримку нас на європейському шляху.

Проте битва за свободу триває!

Протяжність лінії фронту на українській землі – 2,5 тисячі кілометрів. Активні бойові дії із застосуванням усіх можливих видів озброєння, окрім, на щастя, зброї масового ураження, тривають на лінії в 1300 кілометрів. Уявіть цей масштаб! Це як дорога від Києва до Праги.

Росія кидає на фронт усе, що в неї є. А в неї залишилося дуже багато зброї і снарядів ще з часів Радянського Союзу. І окупанти не стримують себе нормами будь-яких конвенцій та навіть елементарної людяності. Вони жорстоко обстрілюють наші міста з артилерії. Щодня й щоночі люди гинуть від цих страшних обстрілів, від ракетних, авіаційних ударів.

Масовий терор проти людей на окупованій території досяг рівня, який Європа бачила тільки під час Другої світової війни від нацистів.

Росія шантажує Україну, Європу, світ радіаційною катастрофою на Запорізькій атомній станції. Вдумайтесь у це! Жоден ворог людства ще не доходив до такого шантажу – не перетворював атомну станцію на поле битви.

Тому нам усім разом потрібно зробити ще дуже багато, щоб перемогти у цій битві за життя.

Україна потребує постійної достатньої підтримки зброєю та снарядами. Щоб ми могли не просто утримувати фронт, а й вигнати тиранію з нашої землі, остаточно зруйнувати її плани з підкорення України та будь-кого іншого у Європі.

Також ми потребуємо фінансової підтримки, і всі лідери вільного світу, керівники європейських структур знають про цю потребу. Щоб перемогти у війні, потрібна фінансова стійкість.

Світ уже озброїв свободу в цій битві проти тиранії потужними санкціями проти Росії. Але потенціал держави-терориста ще не зруйнований цими санкціями. Росія ще досі сподівається на те, що адаптується до санкцій і зможе витримати тиск вільного світу. Отже, потрібні нові санкційні пакети. Від усіх без винятку.

За радіаційний шантаж на Запорізькій АЕС «Росатом» і вся атомна галузь Росії повинні отримати блокувальні санкції. Російські атомники працюють на повторення Чорнобильської катастрофи – це має бути покарано. Поки ще не пізно. Завдяки санкціям усі потенційні держави-агресори у світі мають побачити, що ціна радіаційного шантажу буде непідйомною для шантажиста.

Потрібно нарешті повністю заблокувати російську банківську систему. Скільки можна про це говорити? Це абсурдно, що російські банки досі можуть працювати зі світовою фінансовою системою, коли російська держава робить усе, щоб завдати світу якнайбільше шкоди!

Ми вже зняли гостроту продовольчої кризи, яку спровокувала Росія. Так само маємо зробити все, щоб зняти гостроту енергетичної кризи, за допомогою якої Росія намагається зруйнувати нашу єдність і здатність захищатися.

Росія робить усе, щоб цінова криза била по демократіях, била потужно, щоб у Європі та світі поширювався хаос. А отже, ми повинні зробити все, щоб прибрати будь-яку енергетичну залежність від Росії, щоб ліквідувати її можливість заробляти на енергоносіях і щоб допомогти людям вистояти в цій кризі.

Зі свого боку ми пропонуємо країнам ЄС свою електроенергію – вона значно дешевша, ніж на європейському ринку. Україна приєдналася до єдиної енергосистеми континенту. Можемо експортувати в рази більше електрики, ніж зараз. Завдяки цьому Україна здатна допомогти подолати цінову кризу принаймні своїм сусідам в Європейському Союзі, а це точно зменшить гостроту цінової кризи в усій Європі.

Ми повинні разом думати, як пройти цю зиму, враховуючи ситуацію на газовому ринку. Жодна країна Європи – ні Україна, ні Чехія, ні будь-хто інший – не має залишитися наодинці з газовою проблематикою, бо саме в цьому і є мета Росії. У тому, щоб ми не допомагали один одному.

І нарешті має бути ціннісне реагування на все, що тиранія принесла у Європу зараз. На весь цей терор.

Звичайно, я сподіваюся на вашу підтримку у створенні та функціонуванні Спеціального трибуналу для покарання за злочин агресії тих, хто розв’язав війну проти України. Звичайно, ми маємо зробити разом усе можливе, щоб кожен, хто вбивав, катував, депортував українців, був покараний. І, до речі, все це стане історичним покаранням зокрема й тієї системи, яка відправила танки до вас у 1968 році.

Ще один обов’язковий крок, який ми маємо зробити зараз. Ціннісний крок. Етичний. Досі у європейських країнах можуть працювати російські пропагандисти. Досі у європейських країнах доступне російське телебачення, яке є чи не найбільшим дезінформатором у світі. І проти кого вони працюють, скажіть мені? Що саме вони намагаються зруйнувати чи хоча б дискредитувати найперше? Європейську демократію!

І Європа потребує повного захисту від російської пропаганди. Жоден російський пропагандист не має залишитися на території ЄС. Жоден російський державний телеканал не має працювати на території ЄС.

І територія ЄС має бути закритою для тих громадян Росії, які використовують Європу, щоб перепочити від зла, якому вони потурають у себе вдома своїм мовчанням. Візові обмеження спонукатимуть громадян Росії відчувати, що за свободу потрібно боротися.

Закриття європейського візового простору для туристів з Росії точно захистить усі країни від убивць, які були у Солсбері чи у Врбетіце.

Пані та панове!

Я не сумніваюся, що ми з вами переможемо в битві за свободу. Я не сумніваюся, що ми здатні захистити Європу від будь-яких криз, які Росія створює. І я не сумніваюся, що ми відбудуємо все, що зруйнувала війна. Але щоб це все було, ми маємо не сумніватись і в тому, що ми збережемо нашу єдність – єдність усіх європейців, єдність вільного світу. Вірю, що чеське головування у Раді ЄС захистить і посилить нашу єдність. Всі, хто за свободу, мають бути разом! Разом до перемоги!

Я дякую вам за увагу!

Дякую за підтримку!

Слава Україні!