Міжнародна робоча група з питань санкцій проти Росії спільно з експертами Київської школи економіки опублікували Дослідження впливу санкцій на російську економіку за останній рік. Ключовий висновок, якого дійшли експерти, – санкції працюють, але є можливості для їх посилення.

Дослідники єдині в думці, що вплив санкційного навантаження на російську економіку, зокрема на її торгівлю й державний сектор, продовжує посилюватись. Передусім це зумовлено впровадженням експортних обмежень на російські енергоносії, зокрема на нафту та природний газ. Експерти вважають, що 2023 рік може стати переломним в економічному впливі на країну-агресора.

«Санкційний тиск на Росію неодмінно впливає на її подальші можливості ведення війни, що підтверджено даними спільного дослідження. Навіть в офіційних джерелах РФ визнають погіршення ключових макроекономічних показників у 2022 році: падіння ВВП, зростання рівня інфляції та безробіття, скорочення обсягів інвестицій тощо. Це доводить правильність обраної Україною та її союзниками стратегії впливу на агресора. Водночас зберігаються й можливості для подальшого посилення тиску», – зазначив Андрій Єрмак.

Згідно з дослідженням, ефект від санкцій мав значну інерцію, та нині відчутно впливає на російську економіку. Профіцит поточного платіжного балансу суттєво скорочується (–60% за період із ІІ до ІV кварталу, і дані за грудень – січень свідчать про посилення цієї динаміки), а у 2023 році він становитиме 63 млрд дол. (порівняно з 227 млрд у 2022 році) із перспективою подальшого падіння. Спостерігається також падіння курсу рубля та зростання інфляції: починаючи з листопада 2022 року рубль втратив 20% вартості, що створює передумови для зростання споживчих цін. Через війну росіяни біднішають та втрачають доступ до якісних товарів і послуг. Дається взнаки й дефіцит ліквідних ресурсів: щомісяця війна забирає з російського бюджету 8–9 млрд дол., що покривалися Фондом національного добробуту (ФНД). За таких темпів використання коштів Кремль втратить усю ліквідну частину ФНД до кінця 2023 року.

Доходи від торгівлі нафтою та газом – ключового російського драйвера економіки, зокрема й військового бюджету, – цього року впадуть приблизно на 50%. А в довгостроковій перспективі ситуація для нафтогазової галузі Росії виглядатиме ще більш гнітючою. Безповоротна втрата найбільш стабільних і платоспроможних ринків, технологічне відставання, мультиплікаційний ефект, що позначиться на ланцюжку постачання (танкерні перевезення, портові послуги, трубний транспорт), – усе це лише прискорить колапс найвагомішого «гаманця».

«Здійснюючи тиск на нафтогазовий сектор, ми б’ємо агресора в саме серце, знекровлюємо його потенціал. Статистичні дані доволі яскраво відображають цей вплив. Якщо 2022 року ключовим складником експортних надходжень став продаж нафти та газу (350 млрд дол. від загальних 540 млрд дол. сальдо торгового балансу), то вже зараз спостерігаємо падіння доходів від продажу нафти й газу на 46%», – додав Андрій Єрмак.

Водночас санкційний режим ще далекий від вичерпання потенціалу й потребує постійного оновлення та вдосконалення. Подальші кроки на шляху до нових санкційних обмежень мають застосовуватися за принципом рішучості, повноти та всеохопності, щоб забезпечити максимальний ефект й унеможливити їх уникнення.

Як зауважив керівник Офісу Президента України, Росія поки має достатній ресурс для продовження війни, тож від потужності запроваджених санкцій залежить швидкість припинення бойових дій.

«Зниження рівня цінових лімітів на російські енергоносії, зокрема на нафту, уникнення винятків для державних корпорацій, безпосередньо залучених до агресії проти України, як-от «Росатом», забезпечення належного контролю за дотриманням уже наявних санкцій і рішуча протидія їх обходу – ось пріоритетні напрями роботи міжнародної робочої групи», – підсумував Андрій Єрмак.