Пане Голово Ради міністрів Маріо Драґі!

Пане Макі Салл, Президенте Африканського союзу, Президенте Сенегалу!

Пане Генеральний секретарю Матіасе Корманн!

Пані та панове!

Я радий можливості звернутися до вас сьогодні.

Сьогодні, коли світ в умовах одразу декількох глобальних криз – продовольчої, енергетичної та ціннісної, я б застосував саме це поняття, щоб охарактеризувати кризу, яку часто називають геополітичною, – «ціннісна». І я згодом поясню, чому це так.

Рік тому, у такий же літній час, як і зараз, коли ці три кризи готувалися, й готувалися безпосередньо Росією, світ не хотів бачити, куди він рухається. Не хотів бачити, як багато може залежати від розвитку ситуації тут, у нашій частині Європи.

Війна Росії проти України та, якщо взяти ширше, агресія Росії проти всіх правил життя у Європі та у світі призвели до тяжких наслідків. Десятки тисяч людей убиті. Сотні міст і сіл в Україні зруйновані. Близько 12 мільйонів людей в Україні стали вимушеними переселенцями – і це відображає найбільшу міграційну кризу у Європі з часів Другої світової війни. Чорне море, яке є одним з ключових маршрутів експорту продовольчої продукції, заблоковане російським флотом. Сотні мільйонів людей на різних континентах опинилися на порозі як мінімум нестачі продовольства, як максимум – голоду, за який Росія нестиме повну відповідальність. Європа переживає одну з найскладніших енергетичних ситуацій у своїй історії.

І це ми ще не знаємо, які інші кризи готує Росія вільному світу. Що буде, якщо російська армія застосує зброю масового ураження? Що буде, якщо внаслідок російських ударів виникне загроза, наприклад, для джерел питної води в нашому регіоні? Або загроза радіаційного чи хімічного забруднення басейну Чорного моря, а отже, й частини Середземного моря?

Коли минулого року Україна попереджала світ про російські приготування та наголошувала на необхідності жорстких превентивних санкцій проти Росії, щоб у Москві хоча б відчули, що будь-яка агресія не зійде їй з рук, у світі нас не почули.

Коли ми говорили, що політика Росії щодо енергетичного підкорення Європи має на меті створення проблем не лише Україні та нашій газотранспортній системі, а й усім європейцям, це не сприймалося повною мірою деякими лідерами самої ж Європи.

А коли ми попереджали, що агресивні дії Росії з блокування вільного мореплавства в Азовському морі призведуть до значно більших негативних наслідків, багато хто у світі просто не хотів у це вірити й відверто говорив, що це нібито неможливо.

Але ось усе це не просто можливо. Ось це відбулось. І відбулось тому, що Росії не показали вчасно, що світ уміє бути жорстким, коли потрібно захищати спільні інтереси. Базові інтереси – мир, безпеку, свободу, вільну торгівлю та передбачуваність життя.

Пані та панове!

Світ довго не визнавав важливості України та ваги наших попереджень. Але Росія завжди знала, що декілька кроків саме проти нашої держави, декілька кроків саме в нашому регіоні – і наслідки відчують на всіх континентах.

Саме тому Росії потрібен контроль над Україною. Саме тому це базовий інтерес світу зараз – допомагати захисту України.

Треба якнайшвидше закінчити війну Росії проти нашої держави, щоб можна було гарантувати надійність постачання продовольства через Чорне море. Бо саме український аграрний експорт виконує стабілізаційну роль на глобальному ринку.

І Росія має відповісти за те, що провокує проти Європи нову міграційну хвилю, використовуючи мешканців і Африки, і Азії просто як заручників. Щодо Росії за це мають бути застосовані довгострокові болісні санкції саме на глобальному рівні.

Також не може бути й мови про продовження членства Росії у FAO – Продовольчій та сільськогосподарській організації ООН. Що там робити Росії, якщо вона працює на голод для як мінімум чотирьохсот мільйонів, а як максимум понад мільярда людей?

Треба якнайшвидше гарантувати довгострокову безпеку Україні, щоб ми могли завдяки «зеленій» енергетичній трансформації, завдяки «зеленому» водню гарантувати довгострокову енергетичну безпеку Європи та замістити російське викопне паливо на нашому континенті.

І, звичайно, треба якнайшвидше взятися до післявоєнного відновлення України, щоб гарантувати, що жодна з екологічних загроз, які створені вже Росією під час війни проти України, не вдарить по наших людях та сусідніх народах.

Український Донбас, який Росія просто знищує жорстокими ракетними, авіаційними, артилерійськими ударами, був одним із помітних промислових регіонів світу. А це – глибокі вугільні шахти, металургійні, хімічні підприємства. Будь-які бойові дії в такому регіоні, а тим паче із застосуванням такої зброї, яку зараз використовує Росія, це загроза забруднення для величезної території. Загроза забруднення підземних вод і річок, а отже, і басейну Азовського та Чорного морів. Лише уявіть, якого рівня можуть бути втрати, якого рівня це збитки для Європи та світу.

Пані та панове!

На початку я сказав, що світ опинився в умовах ціннісної кризи. У чому вона проявляється? Немає таких урядів і країн, немає таких міжнародних організацій, які б не розуміли глобальних загроз від російської агресії. Але є й такі уряди, і такі країни, і такі міжнародні організації, які вважають, що нібито можуть відсидітись і не реагувати на те, що відбувається.

Це і є проблема цінностей, а не геополітики. Про геополітику говорять тоді, коли не хочуть визнавати, що відмовляються від цінностей.

Я вдячний вам за те, що ви залишаєтеся принциповими. За те, що ви справді готові захищати цінності. Бо саме на основі цінностей можливі сталий розвиток і стійкість прогресу.

Це було правильне рішення, коли ви згорнули всю співпрацю з Росією та припинили процес приєднання Росії до Організації економічного співробітництва та розвитку, коли ви закрили офіс Організації у Москві. І це має бути прикладом для інших міжнародних організацій.

Ми маємо й надалі і на рівні міжнародних організацій, і на рівні країн використовувати всі інструменти тиску на Росію, щоб зупинити її агресивну політику. Світ повинен прибрати все, що заважає співпраці та розвитку, а російська агресія – це перша ключова перешкода, перша ключова загроза.

І я вірю, що вже найближчим часом ми зможемо почати використовувати у повоєнній відбудові України весь досвід ОЕСР, який базується на втіленні історично вагомого Плану Маршалла.

Я вдячний за рішення відкрити у Києві, у нашій столиці, регіональний офіс Організації. Це визнання значення нашої країни, нашого регіону для глобальної співпраці та розвитку.

І я сподіваюсь, пане Генеральний секретарю, пане Матіасе, що вже дуже скоро ми зможемо зустрітися з вами у нашому київському офісі Організації економічного співробітництва та розвитку.

Дякую за увагу! Слава Україні!